Пекельні цифри та слова

У серце б’ють. Неначе молот,

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій . . .

Пам'ять – нескінчена книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кровавим і чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова: голод, голодомор. 23 листопада учні Кіровської СЗШ разом із вчителями, батьками та представниками громади Кіровської сільської ради пройшли болючими стежками страшної трагедії 1932-1933 років.

         Трагічна пам'ять про голодомор – то як чорний, глибинний колодязь, у якій, можливо і не хотілось б заглядати, але мусимо дивитися, нічого не приховувати, очистити власні душі від скверни, самовисповідатись  і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України. Штучне, насильницьке винищення людей. Страхітливий злочин ніколи і нічим не стерти з пам’яті.  Пройдуть роки, минуть століття, а трагедія 1933 року хвилюватиме серця людей. Вона зажди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям.

         Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю

         Кожен присутній торкнувся пам’яттю священного вогню – частинки вічного. А світло свічок хай буде нашою даниною тих, хто на вічно пішов від нас, хто заради справедливості жертвував собою. Вони повинні житі в нашій пам’яті, щоб подібна трагедія більше не спіткала Україну.