Ця Людина за життя настільки  була життєрадісною, люблячою,  діяльною,  активною, справжнім Патріотом  нашої Батьківщини, що навіть після смерті його позитивна життєва енергія ще й досі «б҆҆ ҆є ключем».  Саме тому  всі присутні, і самі того не помічаючи, «з головою занурилися» у життя цього видатного і, разом з тим, рідного всім нам Українця.  Кожен  говорив  про Андрія Кузьменка,  як про свого  близького родича, співали його пісні, ніби відчуваючи присутність Кузьми у залі.

І раптом… «Мала, не реви, то є доля…»  - ми наревілися усі!..

Життя Кузьми було таке коротке, як спалах свічки. І таке яскраве, як сонце. Кожен прожитий ним день гідний наслідування.

«Не кожен з нас у своєму житті обдарований такими талантами, як Андрій Кузьменко. Але кожен із нас обдарований життям і з’явився на цей світ для того, щоб бути Людиною!» - з такою настановою всі, розчулені і водночас піднесені, розійшлися по своїх класних кімнатах.